Як побудована та управляється енергосистема України

Енергетична система України, як і більшості інших країн, є такою собі подобою інтернету. Це розгалужена структура, у ній немає єдиного центру, генерувальні підприємства (електростанції) віддають електроенергію в загальну мережу, а багато споживачів отримують енергію, про яку не можна сказати, на якій станції її було вироблено. Локальні магістральні мережі з'єднані одна з одною через вузли-підстанції. У разі виходу з ладу якоїсь лінії або підстанції електроенергія подаватиметься альтернативним маршрутом. 

З погляду управління та власності енергосистема складається з двох частин: магістральні лінії електропередачі (ЛЕП) та генерувальні потужності.

Лінії електропередачі перебувають у державній власності й не можуть бути приватизовані. Генерувальні потужності зараз здебільшого державні (ГЕС і АЕС, невелика частина ТЕС і ТЕЦ), але є й приватні (багато ТЕС і ТЕЦ, вітряні та сонячні електростанції), й комунальні (ТЕЦ).

Головним управителем в електроенергетиці є Національна енергетична компанія (НЕК) «Укренерго» – приватне акціонерне товариство, 100% акцій якого належать державі. Вона перебуває у сфері управління Міненерго.

Систему управління енергетикою України зараз побудовано відповідно до норм Третього енергопакета ЄС. У цій моделі «Укренерго» – оператор системи передачі з функціями:

- оперативно-технологічного управління Об'єднаною енергосистемою України (ОЕС);

- передачі електроенергії магістральними електромережами від генерації до розподільних мереж;

- адміністратора комерційного обліку та адміністратора розрахунків на ринку електроенергії країни.

Одне з найважливіших завдань «Укренерго» – баланс виробництва та споживання електроенергії та потужності в енергосистемі в режимі сьогодення.